SUBSCRIBE TO OUR
NEWS AND ANNOUNCEMENTS.

ПІДПИШІТЬСЯ НА НАШІ
НОВИНИ І АНОНСИ

Податкове резидентство — питання, яке турбує українців закордоном уже 5-й місяць війни. Для правильного визначення податкового резидентства необхідно провести чотириступеневий тест, зафіксований у конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та відповідною країною. Нагадаємо, що ключовими критеріями в тесті на визначення податкового резидентства є наявність постійного дому (як суб’єктивного ставлення особи до місця, яке вона вважає постійним для проживання), а також центру життєвих інтересів (наявність сім’ї, бізнесу тощо). Щодо строку проживання в певній країні, то цей критерій є третім на той випадок, коли перші два не допомогли у визначенні країни податкового резидентства.

 

Отже, сам по собі факт проживання, скажімо в іншій країні, більше ніж 183 дні (зокрема, на підставі отриманого тимчасового захисту), за наявності нерозбомбленого житла в Україні, куди особа прагне повернутися, та, наприклад, чоловіка, що перебуває в Україні й допомагає обороноздатності, не є підставою для сплати податків із глобального доходу за польським, а не українським законодавством.

 

Такий підхід поділяє й наше Міністерство фінансів, що направило відповідні запити з цього питання до ОЕСР, а також до фіскальних органів країн, куди поїхали наші громадяни. На даний момент, ані зі сторони ОЕСР, ані зі сторони уряду України, поки що немає офіційного роз’яснення з цього питання.

 

Звертаємо увагу, що реєстрація особи як такої, яка отримала тимчасовий захист в будь-якій країні ЄС, не робить її автоматично податковим резидентом обраної країни. Втім треба зважати на індивідуальний підхід кожної держави.

 

Наразі, доки український Мінфін очікує відповіді на свої листи, ми паралельно збираємо відповіді/ позиції  фіскальних служб або локальних консультантів на партикулярні запити.

 

Спираючись на них ми можем виділити два підходи/ сценарії з точки зору ризик менеджмента: ліберальний та фіскальний.

 

ліберальний (Іспанія, Бельгія, Ірландія тощо). Наприклад в Іспанії за твердженням місцевих консультантів податківці не планують зараховувати до 183-денного строку пребування в країні (що є місцевим критерієм податкового резиденства), термін знаходження українців в режимі тимчасового захисту. В Ірландії подібне ставлення навіть оприлюднено у листі місцевих податківців.

 

фіскальний (Австрія, Німеччина, Естонія тощо). За таким підходом  відповідними службами/ консультантами зазначених країн:

 

а) як в Естонії, податківцями  робиться припущення, що українці, які переїхали до цієї країни, лишилися домівок і отже постійного житла на території України;

 

або

 

б) просто цитуються положення локального закону, що зазвичай містить такі критерії як центр особистих (економічних) інтересів (центр життєвих інтересів) або перебування в певній країні більше 183 днів у податковому році.

 

Тобто, локальні закони і практика їх тлумачення відрізняється від чотирьохступеневого тесту, що міститься в Конвенціях, оскільки містить поза увагою критерій постійного дому. Разом з тим Конвенції мають пріоритет над локальними законами, тому, вважаємо, що фіскальний підхід можна піддавати сумніву і критиці.

 

До речі, у випадку, якщо в країні перебування застосовують фіскальний підхід, особа може переїхати, наприклад, до Іспанії чи іншої країни, де для українців призупиняється дія локальних критеріїв резидентства через те, що триває війна та переїзд є вимушеним.

 

А що чути за Польщу — країну, яка прихистила більш ніж 3 мільйонів українців?

 

Нещодавно податкова служба надала роз’яснення щодо податкового резидентства українців.

 

У листі зазначалися критерії податкового резидентства, серед яких центр особистих (економічних) інтересів у Польщі (центр життєвих інтересів) або перебування в Польщі більше 183 днів у податковому році.

 

Польська податкова зазначає, що навіть якщо відповідно до національного законодавства Польщі особа вважається податковим резидентом, необхідно застосувати відповідні критерії, що містяться в міжнародному договорі, щоби визначити, яка держава є фактичним місцем проживання цієї особи для цілей оподаткування. А якщо критерій постійного проживання не може бути використаним, критерій центру життєвих інтересів є найважливішою ознакою. Це свідчить про застосування Польщею ліберального підходу до визначення статусу податкового резидентства українців, які отримали тимчасовий захист у цій країні.

 

Польська податкова запевняє нас у дуже гнучкому та індивідуальному підході до визначення статусу податкового резидентства та, що вони «як правило, не заперечують можливість збереження центру життєвих інтересів в Україні у воєнний час». Втім дане формулювання не дає впевненості в тому, що в певних індивідуальних випадках «центр життєвих інтересів» не буде визнаний таким, що знаходиться в Польщі.

 

Наведемо два приклади, як ми собі це розуміємо:

 

1) сам по собі факт проживання, скажімо в Польщі, більш за 183 дні, за наявності нерозбомбленого житла в Україні, куди особа прагне повернутися, плюс чоловіка, що перебуває в Україні і допомагає обороноздатності (центр життєвих інтересів), не є підставою для сплати податків з глобального доходу за польським (а не українським) законодавством;

 

2) а от якщо домівку в Україні таки розбомбили, і чоловік якимось причинами знаходиться поряд с сім’єю в Польщі, то можливе інше ставлення до ситуації, а саме визнання центру життєвих інтересів на території Польщі. Наслідком може бути визнання українця податковим резидентом Польщі.

 

Підведемо підсумки.

 

Раніше ми наводили вашій увазі рейтинг країн, де оподаткування самозайнятих осіб відповідно до локального податкового законодавства є найбільш ліберальним. Ми впевнилися, що навіть найвинахідливіший країні за податковими пільгами — Польщі — ще далеко до режиму 2 % єдиного податку, запропонованого Україною. Решта юрисдикцій пропонують значно більше податкове навантаження (разом із соціальними внесками).

 

Втім, як випливає із цього матеріалу, наразі більше значення мають не ставки податкового навантаження, а ліберальне ставлення в країни до збереження українцями свого податкового резидентства.

 

Тобто, нехай в умовній Іспанії/ Бельгії/ Ірландії самозайняті особи платять хоч 25-35 % зі свого доходу, допоки їх податківці не розглядають українців податковими резидентами цих країн, вони буду ліпшими за Естонію та інші країни, податкові служби яких стали прихильниками фіскального підходу до визначення податкового резиденства українців.

 

Що ж робити тим українцям, що наразі перебувають в країні, де рулить фіскальний підхід? Чи можуть вони позбутися тимчасового захисту і, переїхав, скажімо до Іспанії, отримати тимчасовий захист там?

 

Практика свідчить, що реалізація такого плану можлива.

 

Пробуйте і повертайтеся до нас із зворотним зв’язком. Звертайтеся за консультаціями – завжди раді допомогти у будь-якій ситуації.

 

 

Джерело: https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/2022/07/MF-odpowiedz-49.pdf

 

З повагою,

команда Crowe Mikhailenko

ukУкраїнська