ПОДПИШИТЕСЬ НА НАШИ
НОВОСТИ И АНОНСЫ.

Нововведення стосовно подання інформації про кінцевих бенефіціарних власників.

Спікер – Андрій Духницький

В зв’язку з підписанням президентом Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення порядку подання інформації, необхідної для проведення фінансового моніторингу» (Законопроект № 6320), було проаналізовано зміни, які вносяться зміни до Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а також Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Зокрема передбачено, наступні нововведення:

За розкриття адвокатом чи нотаріусом інформації про кінцевого беніфіціарного власника уповноваженому органу, що реалізує державну політику у сфері запобіганню легалізації (відмиванню) доходів, отриманих ними під час надання свої послуг не тягне для них будь-якого виду відповідальності та не свідчить про порушення адвокатської таємниці та порушення принципу таємниці вчинення нотаріальних дій

Основним нововведенням, на яке найбільше було акцентованого увагу стали зміни до частини 4 статті 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Згідно даних змін запроваджується три склади правопорушень, у сфері надання інформації про кінцевих бенефіціарних власників, зокрема:

внесення особами, уповноваженими на вчинення дій, спрямованих на державну реєстрацію створення юридичної особи або зміну учасників юрособи, до документів, що подаються для такої державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей про кінцевого бенефіціарного власника;

неподання або несвоєчасне подання особами, уповноваженими діяти від імені юридичної особи, державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника;

ненадання юридичними особами — резидентами, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб, та фізичними особами — резидентами, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб та/або здійснюють вирішальний вплив на їхню діяльність, на запит юридичних осіб інформації, необхідної для подання юридичною особою для внесення або актуалізації в Єдиному державному реєстрі інформації про кінцевого бенефіціарного власника.

За всі ці склади правопорушення застосовується штраф від 1000 н.м.д.г (1700 грн.) до 20 000 н.м.д.г. (340 000 грн).

Спікером відзначено, що даним законом покладено обов’язок на Мін’юст з розроблення положення про порядок притягнення до відповідальності за ці склади правопорушення.

Вказані зміни вступають у законну силу через 3 місяці з дня опублікування закону, а нововведення щодо відповідальності – після розроблення відповідного положення Міністерством юстиції України.

 

Обов’язковий військовий облік для жінок: останні зміни

 

Спікер: Катерина Скрипкіна

 

Під час висвітлення цього питання основну увагу було приділено аналізу Наказу Міністерства оборони України № 259 від 06.09.2022 року, який опублікований в Офіційному віснику України за № 74, 74-1 (електронна версія) та набрав законної сили.

 

Цим Наказом вносяться зміни до Наказу Міністерства оборони України від 07.02.2022 року № 35. Даними змінами передбачається відтермінування взяття на військовий облік жінок з 1 жовтня 2022 року до 1 жовтня 2023 року.

 

Тобто, згідно з цим наказом військовий облік жінок розпочнеться 1 жовтня 2023 року.

 

Окрім цього при дослідженні цього питання було охарактеризовано прийнятий у першому читанні законопроект «Про внесення змін до статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», яким передбачається, що взяття на військовий облік жінок, які мають спеціальність чи професію споріднену з військово-обліковою спеціальністю здійснюватиметься на добровільній основі (за власним бажанням жінки). Винятком з цього правила є жінки, які мають спеціальність або професію, споріднену з медичною діяльністю, вони беруть на військовий облік в обов’язковому порядку.

 

У випадку прийняття такого закону, він набирає чинності, за днем наступним після його опублікування.

 

Спікером окремо наголошено, що на час проведення вебінару законопроект прийнятий у першому читанні, наразі готується до другого читання.

 

Спори щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності

 

Спікер: Андрій Євков

 

У розрізі даного питання було досліджено судову практику, зокрема Постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.02.2022 у справі № 910/10935/20.

 

Згідно даного рішення одним суб’єктом господарювання було подано позов до господарського суду про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг іншого суб’єкта господарювання, у зв’язку з невикористанням торгової марки протягом значного періоду часу.

 

Спікером було відзначено, що позов поданий, коли діяла попередня редакція Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», і у цій редакції підставою для дострокового припинення свідоцтва на торгову марку, було її невикористання протягом 3 років, тоді ж як Угода про Асоціацію з ЄС передбачала 5-ти річний строк на невикористання.

 

У цій справі суд застосував норми міжнародного акту, посилаючись, на вищу юридичну силу саме міжнародного права.

 

Окрім цього спікером відзначено, що Верховний Суд приходить до такого правового висновку, що підставами для відмови в достроковому припиненні дії свідоцтва  є: фактична наявність на ринку України спірних товарів і послуг; невикористання зареєстрованої торговельної марки менше від п’яти років; наявність поважних причин такого невикористання.

 

Також було акцентовано увагу, що саме лише укладення ліцензійних договорів щодо розпорядження майновими правами на знак для товарів і послуг не може вважатися використанням такого знака.

 

Водночас наголошено, що суд у своєму рішенні відзначив, що доказами використання певного позначення відповідно до укладеного договору можуть слугувати, зокрема, договори купівлі-продажу чи поставки товару, на яких розміщено знак, договори про розміщення рекламної продукції про такі товари на відповідних рекламних носіях тощо.

 

На останок під час висвітлення цього питання спікер охарактеризував пункт 4 статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», яка передбачає, що дію свідоцтва не може бути припинено, якщо у строк від закінчення п’ятирічного строку невикористання торговельної марки до подання позову про дострокове припинення дії свідоцтва почалося чи відновилося її використання. Наведено практичні аспекти застосування цієї норми, а також охарактеризовано обмеження передбачені цією статтею (зокрема відновлення використання торговельної марки повинна бути за три місяці до моменту подачі позову).

 

З повагою,

команда Crowe Mikhailenko

ru_RUРусский