ПОДПИШИТЕСЬ НА НАШИ
НОВОСТИ И АНОНСЫ.

З моменту запровадження в Україні юридичного інструменту аграрних розписок, серед юристів точаться дискусії щодо природи зобов’язань за ними та їх співвідношення із договірними зобов’язаннями.

Тривалий час суди першої та апеляційної інстанцій, застосовуючи до відносин з видачі аграрної розписки норми абз.2 ст.1, абз.4 ст.1, ч.1 ст.5 Закону України “Про аграрні розписки” оцінювали зобов’язання за ними як частину зобов’язання за договором, який передбачав обов’язок видати аграрну розписку.

Інші ж розглядали аграрну розписку як самостійне зобов’язання, яке виникає з юридичного факту її видачі боржником, і на чинність якого не впливає хід виконання договору, який передбачив обов’язок видати таку аграрну розписку.

Крапку в  цьому питанні поставив Верховний Суд.

В постанові від 27 січня 2022 року у справі №  924/233/21 Касаційний господарський суд дійшов до висновків, що аграрна розписка що аграрну розписку не можна ототожнювати із договором поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника — сільгоспвиробника. При оформленні та видачі аграрної розписки наявність такого зустрічного зобов`язання необхідна виключно для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки. Не є  аграрна розписка і додатком до договору, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника — сільгоспвиробника.

При цьому аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання — Закон України «Про аграрні розписки». Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.

Взаємні права та обов`язки між сторонами виникають саме на підставі виданої аграрної розписки, що будучи нотаріально посвідченою є окремим видом правочину.

Дійсно, така позиція Верховного Суду є цілком обгрунтованою. Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до абз.2 ст. 1 Закону України «Про аграрні розписки», аграрна розписка — це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про аграрні розписки», боржник за аграрною розпискою це особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах.

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України «Про аграрні розписки», кредитор за аграрною розпискою це фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

Відтак, відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України «Про аграрні розписки» між боржником та кредитором дійсно має існувати відплатний договір, що є передумовою видачі аграрної розписки.

З абз. 4 ст. 1 Закону України «Про аграрні розписки» випливає, що видача розписки відбувається за відплатним договором, що передбачає зустрічні зобов’язання сторін: кредитор має обов’язок  надати грошові кошти, послуги, поставити товари, виконати роботи, а боржник має зустрічне зобов’язання видати аграрну розписку.

Відносини з виконання зустрічних зобов’язань за відплатними договорами, врегульовані ст.538 ЦК, яка в ч.3 ст.538 уповноважує сторону зобов’язання  зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі у разі невиконання іншою стороною свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі.

Таким чином, виконання сторонами такого договору обов’язків не є безумовним та залежить від поведінки іншої сторони зобов’язання.

Зобов’язання, оформлення якого здійснюється в аграрній розписці, є відмінним від зобов’язань за відплатним договором, який укладається між боржникм та кредитором як передумова видачі аграрної розписки. Зафіксоване у аграрній розписці зобов’язання виникає саме в момент видачі аграрної розписки, а не в момент укладення такого договору, і визначається умовами аграрної розписки – а не умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про аграрні розписки” фінансова аграрна розписка — це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов’язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.

Оскільки зобов’язання боржника та кредитора за договором не носять безумовного характеру, то при видачі аграрної розписки відбувається оформлення не зобов’язання за договором, а нового зобов’язання власне за аграрною розпискою — як самостійного зобов’язання, що відрізняється від зобов’язання сторін за договором.

За фактом видачі аграрної розписки створюється матеріальний носій — товаророзпорядчий документ, в якому фіксується зміст зобов’язання за аграрною розпискою. Аналогічно, безумовне зобов’язання сплатити грошові кошти виникає на підставі  векселя за фактом вчинення іншого правчину – видачі такого векселя.

Відтак, видача аграрної розписки боржником є правочином, на підставі якого виникає безумовне зобов’язання, і в силу такої його безумовності права та обов’язки сторін аграрної розписки не можуть вважатися частиною зобов’язальних правовідносин за договором.

Безумовний характер зобов’язання за аграрною розпискою дає підстави стверджувати, що подальша доля контракту (розірвання, недійсність, тощо) не впливає на чинність зобов’язання за аграрною розпискою — так само, як подальша доля контракту (розірвання, недійсність, тощо) не впливає на чинність виданого особою векселя, що також встановлює безумовне зобов’язання особи сплатити грошові кошти.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України “Про аграрні розписки” аграрні розписки діють до повного їх виконання. Відтак, зміна, припинення або недійсність договору, на підставі якого видана аграрна розписка, не призводить про зміни або припинення зобов’язальних правовідносин за аграрною розпискою.

На сьогодні ще не було жодної судової справи, в якій після визнання недійсним договору, на підставі якого видана аграрна розписка, пророджував спір щодо подальшої юридичної долі такої аграрної розписки. Втім, з огляду на те, що факт видачі аграрної розписки можна розглядати як наділення боржником кредитора правом вимоги, то застосувавши реституцію до  визнаного недійсним договору, на підставі якого видана аграрна розписка, боржник вправі вимагати від кредитора повернення прав за аграрною розпискою чи  відшкодування вартості такого права за цінами, які існують на момент відшкодування — як це передбачає ч.1 ст.216 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України “Про аграрні розписки” наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою. Таким чином, чинність договору, на підставі якого видавалася аграрна розписка, обсяг зобов’язань за ним, тощо не впливають на  безспірність вимоги кредитора за аграрною розпискою, на якій відсутня  відмітка про її виконання.

У постановах  від 30 березня 2021 року  по справі №  910/14168/19,  від 10 червня 2021 року по справі N 922/3050/20, 10 серпня 2021 року по справі N924/1336/20, надаючи тлумачення безспірності зобов’язання за аграрною розпискою, Верховний Суд визначає, що виконання аграрної розписки не повинно залежати від факту оскарження чи недійсності положень забезпечуваного договору. Визначаючи природу зобов’язань за аграрною розпискою, в зазначених постановах  Верховний Суд також робить висновок, що правовідносини застави за аграрною розпискою виникають в силу закону, а не договору.

Відтак, з такої позиції Верховного Суду слідує цілком логічний висновок, що так само за фактом видачі аграрної розписки в силу закону виникають і правовідносини з безумовного виконання зобов’язання, зафіксованого в аграрній розписці.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України “Про аграрні розписки” передання прав кредитора за аграрною розпискою здійснюється шляхом здійснення на ній або на її невід’ємному додатку передавального напису «Відступлено» із зазначенням нового кредитора за аграрною розпискою. Такий напис скріплюється підписом попереднього кредитора за аграрною розпискою.

Таким чином, за наведеним передавальним написом передаються права кредитора за аграрною розпискою, а не право вимоги за договором, який укладений між боржником та кредитором за аграрною розпискою як передбачена в абз. 4 ст. 1 Закону України «Про аграрні розписки» передумова видачі аграрної розписки.

Вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на заставне майно боржника за аграрною розпискою не припиняє зафіксованого в аграрній розписці безумовного зобов’язання боржника. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 24 травня 2022 року у cправі №  906/708/20.

Відтак, то припинення зобов’язання за аграрною розпискою одним з передбачених Цивільним кодексом способів, забезпечене заставою безумовне зобов’язання боржника за аграрною розпискою зберігає свою силу — що робить аграрні розписки досить ефективним інструментом для посилення захисту інтересів кредиторів у їх взаємовідносинами з боржниками. Принаймні, робить їх більш ефективними за звичайні договірні зобов’язання в силу безспірності вимог, та за векселі — в силу забезпечення заставою та можливості видавати не лише для оплати отриманих товарів, робіт та послуг.

Звісно, правові позиції Верховного Суду можуть ще змінитися. Втім, з огляду на послідовність тривалого багаторічного розвитку судом касаційної інстанції ідей правової природи аграрних розписок, така імовірність вкрай мала. Більшу небезпеку становлять малопродумані й популістичні дії народних депутатів. Наприклад, всі позитивні досягнення від сформованої судової практики застосування аграрних розписок можуть бути перекреслені у разі підтримки  Верховною Радою законопроекту №2805-д “Про внесення змін до Закону України «Про аграрні розписки» та деяких інших законодавчих актів України щодо функціонування та обігу аграрних розписок”, згідно з нормами якого аграрні розписки стають бездокументарними цінними паперами, операції з аграрними розписками — торгівлею цінними паперами, а гарантії для кредиторів істотно скорочуються. Втім, зазначений проект закону розглядається з 2020 року та досі не подолав перше читання — а тому учасники відносин мають можливість ще принаймні сезон-другий користуватися перевагами аграрних розписок у їх поточній, вже досить детально відпрацьованій, в тому числі судами, формі.

 

Також цей текст поданий в форматі документу — Аграрні розписки — верховний суд про їх природу

 

Стаття розміщена в виданні БУХГАЛТЕР&ЗАКОН компанії ЛІГА ЗАКОН — https://ips.ligazakon.net/document/reader/BZ013940?from=accountant_and_law&hide=true

Сайт електронного видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН компанії ЛІГА ЗАКОН — https://bz.ligazakon.ua/ua/

 

З повагою,

Партнер Кроу Михайленко 

адвокат                                                                          Сергій КЛЮЦА

ru_RUРусский