ПОДПИШИТЕСЬ НА НАШИ
НОВОСТИ И АНОНСЫ.

Придбання громадянами іноземних акцій через брокера: оподаткування інвестиційного прибутку

За останні два роки відбулися дві невеликі, але величезні, зміни у законодавстві, які можуть стимулювати громадян України почати торгувати акціями іноземних компаній.

Останні зміни в законодавстві

По-перше, Закон № 466 (Законопроект № 1210) вніс зміни до пп. 170.11.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), які запрацювали з 23 травня 2020 року. Завдяки цим змінам, прибуток фізособи від продажу акцій іноземних компаній тепер оподатковується не як іноземний дохід, а як інвестиційний прибуток. Тобто, ПДФО та військовий збір нараховуються лише на різницю між доходом та витратами інвестора, а не на всю суму його іноземного доходу, як раніше вимагали податківці.

Якщо буквально, то в пп. 170.11.1 ПКУ (Оподаткування іноземних доходів) просто внесли уточнення про те, що дана норма не регулює порядок оподаткування операцій з інвестиційними активами, які повинні оподатковуватися у відповідності до п. 170.2 ПКУ (Оподаткування інвестиційного прибутку).

По-друге, з 30 червня 2021 року НБУ дозволив фізичним особам здійснювати інвестиції за кордон за допомогою українських торговців цінними паперами, включаючи банки. Тобто, тепер банк фактично може придбавати за дорученням свого клієнта акції іноземних компаній на суму до 200 тис. євро на рік.

Це значно спрощує процедуру купівлі іноземних акцій для фізосіб. Останнім залишається тільки зробити відповідне розпорядження своєму брокеру-банку, який вже самостійно буде взаємодіяти з іноземними фірмами. Крім того, такі банки є для фізосіб податковими агентами, які утримуватимуть ПДФО та військовий збір і розраховуватимуть суму їх інвестиційного прибутку. Це не знімає з фізособи всі податкові обов’язки, але дещо спрощує окремі процедури.

Юридично це виглядає так: НБУ доповнив Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (постанова Правління НБУ від 02.01.2019 № 5) новим п. 88-1 та іншими нормами, які дозволяють купувати іноземні акції через українського брокера, включаючи банк.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005500-19#Text

Оподаткування інвестиційного прибутку

Інвестиційний прибуток оподатковується 18 % ПДФО та 1.5 % військового збору (пп. 170.2.9 ПКУ). Об’єкт оподаткування – прибуток – позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу інвестиційного активу, та витратами на його придбання, що повинні бути підтвердженні документально (пп. 170.2.2 ПКУ).

Таким чином, податок виникає лише у разі продажу цінних паперів. Ніяке збільшення вартості придбаних акцій на біржі само по собі не є підставою для сплати податків, допоки фізособа не вирішить продати свої активи.

При цьому результати інвестиційної діяльності громадянина не впливають на його інші доходи та витрати (пп. 170.2.1 ПКУ). Тобто, не можна за рахунок інвестиційного збитку перекрити доходи фізособи від інших видів діяльності і не платити ПДФО на цій підставі.

Звітувати про інвест прибуток або збиток потрібно раз у рік (пп. 170.2.1 ПКУ). Особа самостійно подає декларацію про майновий стан і доходи до 1 травня. Цей обов’язок зберігається навіть якщо особа торгувала інвестактивами через посередника у вигляді банка-брокера, який виступав її податковим агентом та утримував з її прибутку ПДФО та військовий збір. І так, навіть якщо особа нічого не заробила і отримала суцільні збитки, декларацію все одно потрібно подати.

Податковий агент

Особа торгує інвест активами через професійного торговця цінними паперами. Це може бути банк, який має ліцензію брокера. Під час кожного нарахування фізособі інвестиційного прибутку такий брокер виконує функції податкового агента (пп. 170.2.9 ПКУ). Він розраховує суму інвестиційного прибутку фізособи та утримує з нього ПДФО та військовий збір, щоб перерахувати їх до бюджету.

Методика визначення інвестиційного прибутку податковим агентом затверджена наказом Міністерств фінансів України від 22.11.2011 № 1484 (далі – Методика).

Як податковий агент розраховує інвестиційний прибуток?

Методика передбачила три окремі способи розрахунку інвестиційного прибутку, в залежності від життєвих обставин інвестора.

Перший спосіб – річний розрахунок.

Застосовується в тих випадках, коли протягом звітного року брокер купує та продає для свого клієнта акції, проте не виплачує інвестору кошти за продані акції, а реінвестує їх у придбання нових цінних паперів. Таким чином, фактична виплата коштів на користь інвестора протягом року не відбувається.

За таких умов брокер зобов’язаний розрахувати інвестиційний прибуток особи за результатами звітного року. Такий розрахунковий період передбачений пп. «а» п.1.3 та п. 2.13 Методики. При цьому брокер спочатку розраховує фінансовий результат по кожному окремому інвестиційному активу. Для цього потрібно від суми доходу, отриманого в результаті продажу активу, відняти документально підтверджені витрати на придбання такого активу (п. 2.2 Методики). А потім брокер просто сумує між собою всі інвестиційні прибутки та збитки свого клієнта за відповідний рік.

Якщо за результатами року, клієнт отримав інвестиційний прибуток (а не збиток), брокер подає за 4-й квартал поточного року Податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків. Вважається, що такий прибуток отриманий фізичною особою в останній робочий день грудня, а ПДФО та військовий збір повинні бути сплачені податковим агентом до кінця січня наступного року (п. 2.14 Методики).

Якщо клієнт отримав збиток за результатами року, то Податковий розрахунок брокер не подає, а ПДФО та військовий збір не сплачує. Але в обох випадках (як у разі прибутку, так і при збитку) податковий агент повинен за підсумками року надати інвестору спеціальну Довідку, форма якої затверджена в Методиці (п. 2.18). В такій Довідці брокер повинен вказати суму річного інвестиційного прибутку (збитку) інвестора, суму розрахованих та фактично утриманих і сплачених податковим агентом податків і зборів, а також суму ПДФО та військового збору, які ще повинен доплатити сам інвестор або суму переплати, що повинна бути повернута інвестору з бюджету.

Допитливий читач може спитати: чому це інвестор повинен щось доплачувати в бюджет, якщо для цього у нього є податковий агент – брокер? Тому що ПДФО та військовий збір брокер сплачує за рахунок клієнта, а не зі свого карману. І може виникнути така ситуація, коли у податкового агента відсутні гроші клієнта, з яких можна було б утримати ці податки і збори. Лише в такому випадку обов’язок з доплати податків переходить до самого інвестора (п. 2.15 Методики).

Можливий і третій варіант – інвестор придбав через брокера цінні папери і вирішив їх притримати до кращих часів, тобто, взагалі не продав акції в поточному році. Отже, ніякого інвестиційного результату по завершенню року інвестор не отримав, тому повідомляти податкову ні про що не потрібно: ні податковому агенту у формі Податкового розрахунку, ні самому інвестору у формі Податкової декларації. Адже допоки акції не продані – звітувати нема про що.

Другий спосіб – на дату фактичної виплати грошових коштів інвестору.

Якщо протягом поточного року брокер не тільки продав акції, але й фактично виплатив інвестору його прибуток – податковий агент зобов’язаний розрахувати інвестиційний результат свого клієнта. Розрахунковий період – від початку поточного року до дати фактичної виплати (пп. «б» п. 1.3 Методики).

Податковий розрахунок подається брокером за відповідний квартал року, в якому відбулася фактична виплата доходу (абз. 3 п. 2.17 Методики). Податки та збори податковий агент утримує з доходу фізичної особи та сплачує їх в бюджет до або під час виплати інвестиційного прибутку клієнту.

На відмінну від Податкового розрахунку, що подається у відповідному кварталі року, в якому відбулася фактична виплата доходу, спеціальна Довідка, про яку згадувалося вище, видається брокером своєму клієнту лише за підсумками всього року, а не щоквартально.

Якщо інвестор дуже активний і протягом року відбувається декілька продажів інвестиційних активів та декілька фактичних виплати йому доходу, брокер зобов’язаний на дату кожної виплати здійснювати підсумковий розрахунок інвестиційного результату свого клієнта. При цьому робити такий розрахунок кожного разу потрібно наростаючим підсумком з початку року – тобто з урахуванням всіх минулих інвестиційних прибутків та збитків клієнта за поточний рік (абз. 2 і 3 п. 2.12 Методики).

Правило про підрахунок результату наростаючим підсумком обумовлено тим, що інакше неможливо врахувати інвестиційні збитки клієнта. Якщо збитки не будуть враховані брокером, суми ПДФО та військового збору будуть завищені. Тому, для можливості врахування брокером збитків клієнта, в Методиці передбачили правило про здійснення розрахунку наростаючим підсумком.

Але якщо розраховувати результати наростаючим підсумком, в базу оподаткування ПДФО та військового збору потраплять, в тому числі, ті прибутки інвестора, що вже були оподатковані брокером під час минулої фактичної виплати доходу. Для того, щоб виключити повторне оподаткування, в Методиці передбачили правило, що сума податків і зборів, що підлягає сплаті в бюджет, обчислюється з урахуванням раніше утриманих податків (п. 2.12 Методики). Це дозволяє брокеру сплачувати податки і збори не зі всієї суми інвестиційного прибутку клієнта, розрахованого наростаючим підсумком з початку року, а лише з позитивної різниці.

Відповідно, в квартальному Податковому розрахунку брокером вказується різниця між інвестиційним прибутком, розрахованим наростаючим підсумком, та інвестиційним прибутком, задекларованим податковим агентом у попередньому квартальному Податковому розрахунку.

Третій спосіб – у разі розірвання договору протягом поточного року.

Якщо договір фактично виконаний (вичерпав себе) посеред року або сторони вирішили розірвати його достроково – все це окрема підстава для розрахунку брокером результатів інвестиційної діяльності свого клієнта (пп. «в» п. 1.3 Методики).

В такому випадку розрахунковий період – від початку поточного року до дати розірвання (виконання) договору. Інвестиційний результат розраховується наростаючим підсумком, детально описаним у попередньому розділі («другий спосіб»).

При цьому обов’язки податкового агента виникають навіть у тому разі, якщо фактичної виплати коштів на дату розірвання договору не відбувається. У такому випадку інвестиційний прибуток вважається отриманий особою в останній робочий день строку дії такого договору. Податковий розрахунок подається брокером за відповідний квартал року. А ПДФО та військовий збір перераховуються брокером до бюджету не пізніше наступного місяця за датою виконання або розірвання договору (абз. 4 п. 2.12 Методики). Якщо ж була виплата – податки і збори сплачуються до або під час такої виплати.

Третій спосіб підрахунку інвестиційного прибутку клієнта дозволяє брокеру не здійснювати річний перерахунок цих результатів (абз. 2 п. 2.13 Методики), адже при розірванні договору підбиваються всі підсумки, що мають значення для цілей оподаткування. Саме тому в цьому випадку брокер може достроково (до закінчення року) видати інвестору Довідку про визначення торговцем цінними паперами інвестиційного прибутку платника (абз. 2 п. 2.18 Методики).

Порядок заповнення Податкового розрахунку податковим агентом.

Інвестиційний збиток взагалі не відображається у Податковому розрахунку. Інвестиційний прибуток, отриманий у зв’язку з операціями з цінними паперами, відображається у Податковому розрахунку з ознакою доходу «112».

При цьому сума вказана у Податковому розрахунку буде менша за фактично виплачену фізичній особі суму. Адже в Податковому розрахунку відображається лише інвестиційний прибуток клієнта, тобто різниця між доходами та документально підтвердженими витратами на придбання акцій (абз. 3 п. 2.12 Методики). Але фактично брокер виплачує інвестору не лише суму прибутку, а весь дохід – тобто, відбувається повернення інвестору вартості проданих акцій.

Які витрати інвестора враховуються при обрахунку інвестиційного прибутку?

Лише документально підтвердженні витрати на придбання інвестиційного активу можуть враховуватися податковим агентом при розрахунку інвестиційного прибутку клієнта (абз. 2 пп. 170.2.2 ПКУ). При цьому звіт торгівця цінними паперами (брокера) вважається належним документальним підтвердженням витрат інвестора, якщо операція з акціями відбулася в електронній формі на фондовій біржі або ж такий правочин був укладений за межами України (абз. 3 п. 2.9 Методики). Останній випадок як раз підходить для купівлі іноземних акції через брокера — банк.

Крім того, в п. 3.10 Методики передбачені додаткові витрати інвестора, що можуть бути враховані при визначенні інвестиційного результату. До таких витрат відносяться: комісія торгівця цінними паперами, біржовий збір, вартість депозитарних та банківських послуг.

 

 

Віталій Смердов,

партнер податкової практики Crowe Mikhailenko

Вікторія Власенко,

радник Crowe Mikhailenko, адвокат

Євгеній Піддубко,

податковий адвокат

 

 

ru_RUРусский