SUBSCRIBE TO OUR
NEWS AND ANNOUNCEMENTS.

Иногда при продаже физическим лицом корпоративных прав украинских компаний нерезиденту возникает вопрос — как облагать полученные доходы: как инвест прибыль или как иностранный доход?

Налогообложение в первом и втором случаях принципиально разное. Если при инвестприбыли налогооблагается разница между покупкой и продажей, то при иностранном доходе – вся сумма дохода

Налогообложение в первом и втором случаях принципиально разное. Если при инвестприбыли налогооблагается база и разница, то при иностранном доходе – вся сумма, к тому же и ставки разные.

Мы всегда считали, что ответ очевиден – облагать нужно по правилам инвестиционной прибыли (170.2), поскольку они являются более специальным по отношению к правилам, описанных в пункте 170.11 «налогообложение иностранных доходов».  

Но, как оказалось, такой подход – какая из норм специальнее – оказался неочевидным для некоторых работников налоговой службы.

Конкретнее, мы обнаружили в открытых источниках две консультации, и обе – от «локальных налоговиков». В частности, разъяснении ГУ ГФС в Днепропетровской области от 17.04.2019, указано следующее:

«Таким чином, у разі отримання фізичною особою – резидентом доходу з джерелом виплати за межами України (іноземного доходу), зокрема доходу від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника ПДФО та оподатковується за ставкою 18 відсотків, при цьому такий резидент зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи».

Аналогичный вывод содержится в письме ГУ ГФС г. Киева № 123/К/26-15-17-01-10 от 12.01.2016.

Складывается впечатление, что иногда налоговая служба свои особо творческие и радикальные концепции тестирует как инициативы местных налоговиков – если приживутся, так сделаем практику повсеместной, а если будут отвергнуты – открестимся.

В данном конкретном случае налогоплательщики, попавшие в разработку фискальных инноваторов, не согласились достаточно радикально. Мы обнаружили три судебных спора по данному вопросу, и все закончились в пользу налогоплательщиков.

Например, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017 у справі № 826/10361/16 визначено:

«Судами попередніх інстанцій було встановлено, що корпоративні права та нерухоме майно, які були відчужені позивачем на користь юридичних осіб-нерезидентів, знаходяться виключно в межах митної території України.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач отримав дохід від діяльності на території України з відчуження корпоративних прав та продажу власного нерухомого майна, а тому відсутні будь-які підстави вважати отримані позивачем кошти від відчуження корпоративних прав іноземним доходом».

Київський апеляційний адміністративний суд в своїй ухвалі від 11.07.2017 по справі № 826/8449/15 зазначив:

«Виходячи зі змісту спірних правовідносин, відсутні підстави стверджувати, що дохід, отриманий позивачем від продажу інвестиційних активів на користь нерезидента (компанія «Bartolome de las casas lp») є доходом, отриманим з джерел за межами України, оскільки, виходячи з матеріалів справи, позивач отримав дохід від відчуження акцій ПАТ «Ганза» на території України, а тому оподаткування операцій з продажу корпоративних прав українських емітентів регулюється саме пунктом 170.2 статті 170 ПК України».

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.06.2014 року у справі №К/800/5358/14.

В ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 у справі № 826/7703/17 визначено:

«Враховуючи наведені вище норми законодавства та встановлені обставини справи, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивач отримав дохід від відчуження корпоративних прав, а саме частки статутного фонду ТОВ «Хокейний клуб «Беркут», з джерела походження з України, позаяк дане товариство було створене на території України, відповідно, відсутні підстави вважати іноземним доходом інвестиційний прибуток, задекларований позивачем в 2013 році».

Київський апеляційний адміністративний суд в своїй ухвалі від 09.11.2016 по справі № 826/7528/16 зазначив:

«Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань від 16.05.2016, ТОВ «Різорт Ріал Істейт» здійснює свою діяльність на території України.

Відповідно, дохід отриманий позивачем від відчуження корпоративних прав ТОВ «Різорт Ріал Істейт» слід вважати доходом отриманим з джерелом його походження з України, оскільки він отриманий він діяльності платника на території України.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, дохід, отриманий резидентом від продажу корпоративних прав на території України є доходом з джерелом його походження з України, а тому оподаткування операцій з продажу корпоративних прав українських емітентів повинно регулюватися положеннями пункту 170.2 статті 170 ПК України».

Как видим, в рамках данных споров судьи нашли дополнительный аргумент: если эмитентом акций/ корпоративных прав является резидент Украины, то доход от их продажи по определению из п/п. 14.1.54 «в» считается с источником происхождения в Украины, соответственно, он не может считать иностранным доходом.

Что важнее, при виде такого судебного единодушия, исправлять конфликтные ситуации взялась уже и ГФСУ, показав тем самым, что она на стороне налогоплательщиков в подобного рода спорах.

В частности, в «Вестнике» Дмитро Чаленко, начальник управління досудового врегулювання спорів доходів і зборів з фізичних осіб Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводу ДФС  України, в Вестнике[1] от 16 декабря 2016 г. № 47 (904), описывает ситуацию, когда в 2016 году ГФСУ в ходе административного обжалования налогового уведомления-решения самостоятельно отменила его:

«У ході розгляду повторної скарги фізичної особи було з’ясовано судову практику, зокрема, ухвалою ВАСУ № К/800/5358/14 встановлено, що висновок контролюючого органу про те, що дохід, отриманий внаслідок продажу частки корпоративних прав у статутному фонді юридичної особи нерезиденту, оподатковується як іноземний дохід, є помилковим, оскільки позивач отримав дохід від діяльності на території України з відчуження корпоративних прав, та при цьому від такої операції позивачем не отримано інвестиційний прибуток, у зв’язку з чим відсутній об’єкт оподаткування».

http://www.visnuk.com.ua/uk/publication/100003619-yakscho-investitsiyniy-pributok-vid-nerezidenta-vidsutniy

Наконец, вывод о том, что неправильно доход по продаже физлицом активов нерезиденту налогооблагать как иностранный доход проявился и налоговых консультациях ГФСУ. Примером может послужить письмо ГФС Украины от 22.03.2017 № 3833/Т/99-99-13-02-03-14, где указано:

«Враховуючи те, що операція з продажу корпоративних прав українського емітента фізичною особою – резидентом юридичній особі – нерезиденту відбувається на території України, то дохід, отриманий від такого продажу, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб з урахуванням норм п. 170.2 ст. 170 Кодексу.  <…>»

Еще большую однозначность внесла обобщающая налоговая консультация от Минфина, которая рассматривает частный случай – при оплате за акции/ корпоративные права с эскроу-счетов, однако приходит к аналогичным, благоприятным для налогоплательщика выводам, и при этом не ставит решение данного вопроса в зависимость от того, акции каких эмитентов – отечественных или иностранных — облагаются по правилам инвестиционного дохода:

«Таким чином, дохід від продажу акцій, що нараховується (виплачується) резиденту — фізичній особі переліченими у запитанні заявниками (резидентом — юридичною/фізичною особою, нерезидентом — юридичною/фізичною особою), включається до загального річного оподатковуваного доходу такого резидента — фізичної особи в розмірі інвестиційного прибутку з урахуванням вимог підпункту 170.2 статті 170 Кодексу та оподатковується на загальних підставах податком на доходи фізичних осіб за ставкою, встановленою пунктом 167.1 статті 167 Кодексу (18 відсотків), і військовим збором за ставкою, встановленою підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (1,5 відсотка).

Такий резидент — фізична особа зобов’язана подати річну декларацію про майновий стан і доходи до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу ), та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (пункт 179.7статті 179 Кодексу )».

В заключение выразим пожелание и надежду, что описанных авторитетных источников вполне достаточно, чтобы образовать работников налоговой службы на местах.

Дмитрий Михайленко

Виталий Смердов

Виктория Власенко

Евгений Поддубко

Конюль Гасанова.

ru_RUРусский